"Білоруська платформа": Україні та опозиційній Білорусі потрібна стратегія подальшого співіснування двох країн

Така близька, і така, водночас, далека Білорусь… Близька за кордонами, історією, друзями та родичами, щирістю та працелюбністю, мандрівками, спогадами. Спогадами… Сучасну Білорусь віддалив від України «самозваний цар» Лукашенко та потім повністю відірвав путін, спрямувавши свої війська на українські землі з території Білорусі.

Важко переоцінити важливість білоруського питання для України. Путін намагається втягнути Білорусь у відкриту війну проти нас, українців, пише політолог Юрій Федоренко у своєму блозі на Цензор.нет

Поки що йому це не вдається. Лукашенко розуміє, що вступ країни у війну на боці агресора, який вже й так використовує території Білорусі як свій військовий плацдарм, стане останнім днем його правління. Та чи стане у нього розуму залишити свої війська у містах постійної дислокації?

Яка вона зараз, Білорусь? Чи мають шанс білоруси уникнути долі колонії імперської росії? Яке майбутнє прагнуть собі отримати самі білоруси? Що зараз може об’єднати Україну та Білорусь і що стоїть на заваді? Відповіді на ці питання намагалися знайти учасники круглого столу «Білоруська Платформа: публічна розмова про майбутнє», який відбувся 8 лютого у Києві. Громадські активісти, політичні діячі, історики та політологи висловили своє бачення ситуації та обговорили можливе майбутнє українсько-білоруських відносин.

Гострота та відвертість розмови лише підкреслила важливість обговорюваних питань. Нажаль, слід визнати, що за останні роки відношення між Україною та Білоруссю практично залишилися по-за увагою української влади. Кремль став центром тяжіння для білоруської влади, яка розміняла незалежність власної країни на борги «великому брату» та преференції, що пішли на користь самопроголошеному картопляному диктатору.

У ході дискусії білоруський активіст Олексій Францкевич акцентував увагу на тому, що Білорусь – не агресор, а перша жертва росії. Він наголосив, що з лютого 2022 року Білорусь де-факто окупували іноземні війська, а білорусам обмежили пересування. У країні панує тотальний контроль та переслідування. Активіст зазначив, що сучасна Білорусь нагадує «Гулаг».

Переважна частина населення Білорусі проти російської агресії. Багато білорусів зараз захищають Україну від нападника, відстоюючи не лише інтереси України, а й право самої Білорусі на свободу від кремлівського окупанта. Але, на думку самих білорусів, внутрішній спротив режиму, що віддав країну на поталу імперським амбіціям путіна, наразі практично неможливий, тому що країна реально знаходиться у ворожій окупації.

На думку Францкевича, є два шляхи, щоб Білорусь перестала бути домініоном Російської імперії. Перший — об’єднати зусилля та допомогти Україні побороти спільного ворога – російську імперію. Другий — організувати опір усередині Білорусі і звільнити країну від російських окупантів та режиму Лукашенка.

Гірко визнавати, але українська влада приділяє дуже мало уваги взаємодії з антипутінською Білоруссю. Певною мірою це зрозуміло, адже Україна знаходиться у стані війни з путінською росією і захищає свою свободу від окупанта. Але й Білорусь Лукашенка несе загрозу національним інтересам нашої країни. Тому розуміння та вирішення «білоруського питання» вкрай важливе для Перемоги над загарбником. Для того, щоб об’єднувати зусилля проти спільного ворога, потрібно розуміти з ким таке об’єднання взагалі можливе. Наразі Білорусь не має такого координаційного центру, який би об’єднав усіх тих, хто не бажає Білорусі проросійського майбутнього та не згоден із самозахопленням влади у Білорусі диктатором Лукашенком, а бачить розвиток країни шляхом демократії та свободи. Існуючі опозиційні осередки практично не мають узгодженої спільної позиції та реальних планів.

На загальну думку присутніх експертів, Україні та опозиційній Білорусі вкрай потрібна стратегія подальшого співіснування двох країн. Як наголосив представник штабу Полку імені Кастуся Калиновського Андрій Шеучик, «Поки ми воюємо, поки ми вчимося, поки ми маємо певні надії, але у нас немає жодної стратегії, немає жодного рядка, ні слова про те, що робитиме Україна з Білоруссю. Цього нема. У нас має бути план. І якщо цього плану немає, про що можна говорити? Тобто ми не можемо ні коригувати, ні висловлювати свою думку щодо цього, тому що цього предмета немає».

Учасники круглого столу одностайно погодилися з необхідністю поєднання зусиль з метою розробки стратегії взаємин між Україною та вільною Білоруссю, яка допоможе знищити спільного ворога та стане підґрунтям для добросусідських взаємин між двома країнами після Перемоги. «Білоруська платформа» повинна стати місцем концентрації зусиль влади, експертів та громадянської суспільства, яка чітко сформує візію майбутнього України та Білорусі.